Мы в СМИ

Передача на местном телевидении

Статья в молодежном интернет-журнале

А ти вже займаєшся “ВІН ЧУН”?

Відкритий семінар-практикум присвячений одному з аспектів бойового мистецтва Він Чун Куєн Пай відбувся в Черкасах. Цей захід проводила Міжнародна федерація традиційних бойових мистецтв 10 та 11 березня.

Семінар ознайомив новачків та тих, хто вдосконалює свої вміння та навички, оздоровчим і лікувальним практикам школи Він Чун Куєн Пай. Заняття складаються із двох «блоків» ‑ теоретичного та практичного. На лекціях майстер Павло Теличкин, розповідав про суглобову гімнастику, відновлення зору, самомасаж та багато іншого. Практичному ж використанню отриманих знань навчав вже інший майстер, Олег Баланчук. Запропонований матеріал сприймався дуже легко через постіне чергуванню теорії та практики.

«Завдяки цьому виду бойового мистецтва я відчуваю себе здоровішою і в фізичному і в моральному плані,» – розповідає Альона Полторацька, одна з учасників тренінгу. Дівчина вже третій рік займається Він Чун Куєн Пайем. За її словами тут кожен може знайти для себе щось цікаве, оскільки Він Чун вивчає багато різних напрямів, які практично допоможуть у житті.

«Ми вже третій рік щосезону проводимо уїк-енд‑тренінги», ‑ зазначає Павло Теличкин. На ці семінари прибувають гості не тільки з Черкас, а й з інших міст України. «Участь у тренінгах беруть як чоловіки, так і жінки різного віку, оскільки здоров’я потрібно кожному» ‑ запевняє інструктор.

Олексій, один з учнів черкаської школи Він Чун Куєн Пай розповідає, що за рік і 2 місяця занять став здоровішим і в психологічному і фізичному плані. «До цього взагалі нічого не чув про таке бойове мистецтво та, спробувавши, – затягло. Зараз хочу й надалі саморозвиватися у цьому плані», ‑ признався хлопець.

Олег Баланчук, інструктор на власному прикладі запевняє, що Він Чун Куєн Пай допомагає оздоровитися. У чоловіка були травми, отримані внаслідок занять різноманітними бойовими мистецтвами. Через які він, навіть, на певний час залишив тренування. А от почавши вивчати Він Чун, Олег зумів не тільки відновити здоров’я і зміцнитися фізично, а й знайти шлях до гармонічного і всебічно духовного розвитку.

Довідка

Олег Баланчук

Напрям походить з легендарного монастиря Шаолінь, а назва мистецтва – від ім’я дівчини, що означає «Вічна Весна». Молода Він Чун, не бажаючи бути дружиною нелюба і тим себе принизити, утекла з будинку. Єдиною людиною, до якої вона могла звернутися за допомогою, була мудра Нгу Май. Вона прониклася співчуттям до дівчини, і вирішила узяти її під своє заступництво, узявши її в свої учениці. Вона відвела Він Чун в гори з метою укриття і навчання бойовим мистецтвам. Після смерті черниці в 1726 році Нієм Він Чун продовжувала жити в горах і удосконалювати своє тіло і дух. У одній зі своїх прогулянок Ним йшла по лісу і почула гарчання хижаків. Обережно наблизившись на відстань, з якої можна було спостерігати за подією, вона побачила битву тигра і леопарда. Битва велася на вузькій гірській стежці: тигр був великим, сильним, величним і жорстоким, а леопард – хитрий, спритний і швидкий. Обидва хижаки, побоюючись зірватися зі стежки в провалля, застосовували короткі кроки і удари на короткій відстані. Ця битва тигра і леопарда подала ідею Він Чун про створення ще двох технік. Повернувшись в храм, вона створила на базі побаченого техніку Тигра і Леопарда, які потім з’єднала з технікою Журавля і Змії. Він Чун, нарешті, здійснила мрію своєї вчительки Нгу Май і створила новий стиль, який міг би допомогти в захисті крихкому тілу жінки. Це була унікальна техніка, що з’єднала в собі цінності школи Шаолінь з новими образами тварин.

З часом це бойове мистецтво проникло до В’єтнаму, Гонконгу, а пізніше до Європи та Америки. Розвиток школи Він Чун Куєн Пай в Україні ропочався з приїзду в 1991 році Патріарха Він Чун Кунг Фе в’єтнамського напряму Хвінь Нгок Ана до Одеси. Нині філіали в Україні існують у Києві, Одесі, Полтаві, Черкасах, Харкові, Дніпропетровську, Вознесенську, Миколаєві та Кіровограді та інших містах. Також є філіали в Росії, Молдові, Чехії та інших країнах Європи.

Авторка: Вікторія Заїченко

Статья в пражском журнале ”Tet-a-tet”

Статья в пражском журнале “Květy”